четверг, 3 декабря 2009 г.

З присмаком середньовіччя!

Такі поекти, як ” Україна--Польща: дві культури - один дім ” вчать бути людьми, в всіх сенсах цього слова…


Мабуть, кожен з нас, хоч раз в житті, прагнув потрапити у місце, де можна знаходитись серед однодумців, щодня відкривати для себе щось нове. Саме Міжнародний табір зустрічі молоді ”Родово” став для нас, молоді з Жидачівщини, таким місцем. Знаходячись серед мальовничої природи,безкраїх, могутніх лісів і романтично-чистого озера українська група з числа гуртківців центру творчості для дітей та молоді м.Жидачева змогла побувати в своєрідній казці ХХІ ст., а наш проект ” Україна, Польща: дві культури - один дім ”( серпень , 2009р.) , придав їй середньовічного присмаку .

Занурившись у це все з головою, як українці, так і поляки надзвичайно здружились, забули про мовний бар’єр і весело, і водночас з користю, провели незабутній тиждень. Ми різні, але попри це захоплюємось звичаями один одного, вивчаємо пісні, танці, стараємось щось запозичити і найкраще з того – залишаємо для себе.

Вся програма нашого перебування в Польщі була проведена в тренінговій формі. Адже саме ігри згуртовують нас, вчать бути однією командою, допомагати і підтримувати один одного. Екскурсії по замках середньовіччя були надзвичайно цікавими і пізнавальними, де ми мали змогу приміряти сукні княгинь, костюми князів,багатих купців, астрономів, відчути дух княжої доби. А гра на незвичному органі справила на всіх незабутнє враження. Уроки польської і української мов були дуже насичені. І всього за кілька таких занять можна було досить непогано вивчити мову. Також не можна не згадати про польський і український вечори, які були наповнені любов’ю до своєї Батьківщини, знанням своїх традицій і бажанням показати це усім.

Звісно, від всіх хочеться подякувати Полівчак Оксані Антонівній за виграний проект, що дав нам змогу чудово провести час і стати однією дружньою родиною, а також Баранкевич Лесі Антонівній і Михайлу Царю за те, що вони піклувались за нас на протязі всієї поїздки. Дякуємо!!! І хай такі зустрічі стануть хорошою традицією…
Стаття Зоряни Хомич, студія журналістики

Комментариев нет:

Отправить комментарий