понедельник, 21 мая 2012 г.

Жидачівські чорнобривці запросять гостей восени


    До відома позашкільних установ Львівської області - Жидачівський центр творчості запрошує вас до участі у фольклорному фестивалі "Жидачівські чорнобривці запрошують гостей", який планується на 15 вересня 2012 року.Якщо у ваших колективів є бажання долучитись до цього дійства - будь-ласка, контактуйте з дирекцією ЦТДМ міста Жидачева. Коротеньке введення " в контекст" читайте у статті нижче.
Джерело: Народний часопис «Новий час»
http://www.newtime.lviv.ua/index.php/newtime-suspilstvo/932-zudachiv-kanada
ЖИДАЧІВ І КАНАДСЬКЕ МІСТО ВІНКЛЕР ЄДНАТИМЕ КВІТКОВИЙ СИМВОЛ – ЧОРНОБРИВЦІ
  Нещодавно з робочим візитом представник Жидачівської мерії побував у Канаді. Про свої враження від цієї успішної, мультинаціональної заокеанської країни, мету поїздки та набутий досвід розповідає заступник голови Жидачівської міської ради з економічних питань Ярослав Гаврильчук.
- А ви знаєте чому канадці символом держави обрали клен? – запитав мені перед початком розмови Ярослав Григорович і тут же розповів. – Свого часу Канада потерпала від економічної залежності США. Сполучені Штати Америки були єдиним найбільшим постачальником цукру до Канади і цим маніпулювали. Завдяки кленовому сиропу канадці зуміли позбутися залежності від американців.
Для тих, хто знає про Канаду лише з телебачення та розповідей знайомих, яким свого часу пощастило виїхати туди на роботу чи проживання, вона видається ідеальною країною, з комфортабельними умовами проживання. Так це чи не так, ви дізнаєтесь із розмови.
- Найперше, Ярославе Григоровичу, як так сталося, що вам вдалося побувати у Канаді?
- Справді, я мав нагоду в першій половині березня побувати в Канаді з метою стажування та вивчення досвіду місцевого економічного розвитку канадських міст. Ця поїздка для мене перша, проте в рамках проекту вона вже друга. Нагадаю, що не так давно Жидачів разом із містами-партнерами Новим Роздолом та Миколаєвом став учасниками проекту «Місцевий економічний розвиток міст України» (МЕРМ), що впроваджується Федерацією канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Канадського агентства з міжнародного розвитку (КАМР). У складі нашої делегації були також представники 12 міст України: по 6 осіб з Львівської та Дніпропетровської областей. Основним завданням стажування стало вивчення канадського досвіду сприяння місцевому економічному розвитку (МЕР) та в подальшому допомоги містам у впровадженні ініціатив та проектів, що відповідають пріоритетам стратегічних планів їх розвитку. Побували ми у 10 містах і регіонах Канади, де вивчали діяльність різноманітних інституцій підтримки МЕР, розвитку бізнесу та залучення інвестицій.

- Про це ми ще поговоримо. Розкажіть спершу про свої особисті враження як людина, що вперше побувала в Канаді. Що вас вразило, перше, що ви побачили, так би мовити, зійшовши з трапа літака?
- Насамперед для мене цікавим був сам доволі тривалий переліт Київ – Франкфурт – Оттава. Що здивувало? Було дуже холодно. 4 березня, а на вулиці – 17 морозу. Першим враженням ' своєрідним культурним шоком для мене став Музей цивілізацій. В одному чотириповерховому приміщенні зібрано експонати, що представляють всі національності, які населяють Канаду, - від індіанців та ескімосів до перших поселенців і, звичайно, українців. На третьому поверсі музею стоїть церква бойківського стилю в натуральну величину. Підходиш ближче, і чуєш фонограму Служби Божої. Емоції переповнюють. А через дорогу бачиш магазин української книги, який називається «Руська книгарня». - Через дорогу від музею? - Ні там-таки в музеї. Там змодельоване ціле міні-містечко. В Канаді практично скрізь простежується український слід. В Едмонтоні з 800 тисяч населення 120 тисяч – україномовні. Ми побували в десяти містах - від Оттави (Схід Канади) до Едмонтона (Захід). У міських радах – приміщеннях муніципалітетів - ми зустрічали багато українських прізвищ серед депутатів, мерів. З численних зустрічей запам’яталась знайомство із українським мером м. Страскона Ліндою Осійчук. У неї на візитівці написано: «У нас для вас відкриті двері й налита кава».
- З гостинністю все зрозуміло, а як щодо комфортабельності життя, там справді все так ідеально?
- Жили ми в готелях в окремих номерах. У цій країні безплатна охорона здоров’я. Але високі податки. Канада живе і розвивається завдяки законослухняним громадянам. Там просто невигідно порушувати закон. Водій не дозволить собі порушувати правила дорожнього руху, тому що згодом він за це дорого заплатить. Штрафи дуже високі та й людина автоматично потрапляє у список недобросовісних автовласників. У подальшому навіть страхівка авта обійдеться такому водієві дорожче. Ми за всю поїздку лише раз зустріли міліціонера. Їх не видно ні на вулицях, ні в аеропортах.
Я б не сказав, що в Канаді дороге життя. Ціни на продукти (наприклад, м'ясо) практично такі, як у нас. Деякі речі, як одяг, дорожчі. Проте там діє система знижок, акцій. Щоб комфортно жити, потрібно важко працювати, але працювати чесно. Зустрічав у Канаді багато українських сімей, родин, які мають свій бізнес чи працюють у приватних структурах. До слова, приємною була зустріч із нашим скульптором львів’янином Олегом Лесюком, який є автором пам’ятника Т. Г. Шевченка в Жидачеві. Роботи цього талановитого скульптора тепер прикрашають і канадські міста. Хочу зазначити, що в Канаді активно залучають емігрантів. Канада шукає талановитих і освічених. Там є свій рейтинг талановитості та освіченості. Україна стоїть у ньому на 20 позиції. Це досить високо.
Звісно, не все в цій країні ідеально. Там є свої проблеми, проте вони відмінні від наших і на перший погляд непомітні.
Під час подорожі ми побували в м. Брендоні. У ньому є багато українських пам’ятників. Стоїть пам’ятник Голодомору, а біля самої міської ради - пам’ятник українці у вигляді дівчини з косою та оберемком пшениці. Символом цього міста є, що б ви думали, квітка чорнобривець. Ця квітка жовтого кольору, у них це пов’язано з часами «золотої лихоманки». Придбав там насіння цих чорнобривців. Власне, чому мене цей факт так зацікавив? Ще задовго до нашої поїздки в Жидачеві ми запланували зробити виставку, присвячену лише одній квітці, і з-поміж розмаїття вибрали саме чорнобривці.
- Чому зупинились саме на цій квітці?
- Пригадуєте, до Жидачева приїжджав відомий хореограф Амадор Лопес. Так от для нього в МБК «Папірник» звучала пісня «Чорнобривці». Згодом в одній з обласних газет прочитали публікацію про цей візит під заголовком «Жидачівські чорнобривці для А. Лопеса». Це стало поштовхом до цього, щоб в місті поширити традицію вирощування цих недорогих, невибагливих, але таких красивих квітів. У мера ж канадського міста Брендона запитав, чи не будуть вони проти, коли символом Жидачева теж стане ця квітка. Він не заперечив. Зауважу, що в Канаді дбають про бренд міста, кожне місто має також і свою місію – це таке лаконічне гасло щодо його розвитку.
- Гадаю, що час повернутися до мети, з якою ви їздили до Канади. В чому вона полягала й який досвід ви мали осягнути?
- Ця поїздка – це крок до впровадження демонстраційного проекту (у м. Жидачеві це буде проект щодо розвитку туристичних послуг, зокрема промоція Жидачева як одного з центрів сентиментального туризму). Ми шукали міста-партнери з Канади, які будуть допомагати нам у виконанні заходів, передбачених цим проектом. Цікавила нас діяльність муніципалітетів, те, за рахунок чого вдається містам розвиватися. Так, для муніципалітетів (бюджетів місцевого рівня) основним є надходження від податку на нерухомість (70-80%). Оцінку нерухомості (а це земельні ділянки, будинки, офіси, виробничі приміщення, тощо) здійснює відповідна служба на рівні провінції. Завдання міських рад, виходячи із необхідних видатків, встановити ставку податку на нерухомість на рівні, який дасть можливість забезпечити видаткову частину бюджету. Основним стратегічним напрямком розвитку міст є залучення інвесторів, компаній на свої території. Крім власної робочої сили, тут розраховують на еміграцію. Для забезпечення місцевого економічного розвитку і створюються системи й структури підтримки бізнесу, інвестиційної діяльності, які можуть бути державними, приватними та державно-приватними. Особливої уваги заслуговують проекти державно-приватного партнерства (ДПП) або, як називають їх у світі, «РРР».
Також цікавим для нас було те, як у тамтешніх містах вирішують проблему із твердими побутовими відходами (ТВП). Повсюдно - в готелях, магазинах, аеропортах, офісах є достатня кількість урн з 4 секціями: для паперу, пластику, скла та інших відходів. Це первинний розподіл відходів, а далі йде переробка ТПВ на частинки, які утилізуються як вторинна сировина, і частини, які захоронюються чи компостуються. Всього по Канаді 25% відходів переробляється, зокрема м. Едмонтоні, де діє найбільший у світі центр по переробці відходів, - 60 %, а з введенням у дію заводу по «газифікації ТПВ» цей показник досягатиме 90 %. Як для нашого міста цікавий досвід невеличкого міста Вінклер, яке має полігон захоронення ТПВ для кількох муніципалітетів. Тут переробка сміття здійснюється безпосередньо на полігоні із залученням людей з особливими вадами.
Що стосується організації збору відходів, то всюди використовують контейнерний спосіб. Контейнери є в основному двох видів - для сміття, яке підлягає переробці (папір, пластик, скло, метал), та для сміття, яке захоронюється. В приватній одно-двох поверховій забудові використовують 50-100-літрові баки, які у певні дні виставляються перед будинками і з яких відходи висипаються на сміттєвози.
Окремо і за відповідну плату проводиться збір будівельного, негабаритного сміття, побутової техніки, акумуляторів, мобілок, батарейок, фарб, масла тощо.
Хочу зауважити, що, окрім вторинного перероблення та захоронення сміття, у Канаді також є сміттєспалювальні заводи, наприклад, неподалік Торонто в м. Дюрем. Проте продукти згоряння не мають шкідливого впливу на навколишнє середовище. По-перше, ті відходи, що підлягають захороненню чи спалюванню, становлять дуже малу частку, а по-друге, в процесі спалювання при дуже високих температурах у повітря не виділяється СО2, а лише СО і водень (Н). Органічні ж відходи захоронюють, компостуючи їх у великих кагатах. Час від часу техніка розрихлює їх для швидшого перегнивання, і згодом готовий компост використовують для підживлення рослин. Так само сухі дерева чи гілки подрібнюють у щепу й нею підсипають у парках чи скверах дерева.
Багато цікавого й корисного ми побачили в Канаді, намагатимемось щось із цього впроваджувати у Жидачеві, як це вдаватиметься, побачимо згодом. Та після цієї подорожі в нас з’явилося нове гасло: «Побував у Канаді - допоможи рідній громаді».
Розмовляла Оксана ФРАНКІВ